Наукова робота
Особливості лікування тяжкого перебігу гострого панкреатиту у пацієнтів із ожирінням
Особливості лікування тяжкого перебігу гострого панкреатиту у пацієнтів із ожирінням
О. В. Ткачук. Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ, Ukraine
А. Б. Кебкало. Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ, Ukraine
Анотація
Мета роботи — поліпшити результати лікування тяжкого перебігу гострого панкреатиту у пацієнтів з ожирінням та розробити алгоритм комплексного лікування. Матеріали та методи. Пацієнтів із тяжким гострим панкреатитом та ожирінням (середнє значення індексу маси тіла — (37,48 ± 2,19) кг/м2) рандомізували на дві групи. У дослідній групі (n = 18) застосовували методику step-up approach, у контрольній (n = 18) — стандартний алгоритм лікування. У дослідній групі використовували ранню ресусцитацію Рингера лактатом та улінастатин у перші 5 днів захворювання. Препарат вводили у дозі 200 тис. МО шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 1 год тричі на добу впродовж 5 днів. Першим етапом оперативного втручання було дренування під ультразвуковим контролем, другим етапом (за потреби) — лапароскопічна ретроперитонеальна некректомія (відеоасистований ретроперитонеальний дебридмент — VARD). Відкрите оперативне втручання виконували у разі розвитку абдомінального компартмент-синдрому. У контрольній групі ресусцитацію проводили 0,9 % розчином натрію хлориду без застосування улінастатину. Першим етапом оперативного втручання було дренування під контролем УЗД, другим етапом — оперативне втручання в обсязі традиційної серединної лапаротомії із формуванням лапаростоми. Результати та обговорення. Застосування ресусцитації розчином Рингера лактату в поєднанні із улінастатином протягом 5 днів сприяло зниженню рівня прокальцитоніну в 1,8 разу ((2,89 ± 0,88) та (1,80 ± 0,23) нг/мг; р = 0,001; α = 0,05). Вміст С-реактивного білка за період застосування улінастатину зменшився на 41,68 мг/л (до (267,28 ± 114,11) і (225,6 ± 84,9) мг/л, р = 0,01; α = 0,05). Виявлено статистично значущу різницю за рівнем прокальцитоніну між групами на 10-ту добу (1,83 і 3,32 нг/мг; р = 0,001; α = 0,05), 15-ту добу (1,15 та 1,83 нг/мг; р = 0,001; α = 0,05), 45-ту добу (0,35 і 0,55 нг/мг; р = 0,001; α = 0,05). Ці показники підтверджують ефект запропонованого методу лікування шляхом зниження ризику інфікування. Висновки. Про ефективність запропонованого алгоритму лікування свідчить статистично значуща різниця за рівнем С-реактивного білка між групами на 10-ту добу (р = 0,035; α = 0,05). Застосування у дослідній групі VARD як вторинного етапу оперативного втручання є менш травматичним, але дієвим методом (р = 0,001; α = 0,05), що зменшує загальну кількість ускладнень (χ² = 4,012; р = 0,046). Оцінка даних до і після лікування виявила ефективність лікування методикою step-up approach (χ² = 5,4; р = 0,021).